Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
М'язи та фасції нижньої кінцівки
М'язи тазового пояса
Середній шар зовнішньої групи м'язів тазового пояса
Середній сідничний м’яз (m. gluteus medius) частково прикритий великим сідничним м’язом. Починається від зовнішньої поверхні крила клубової кістки між передньою і задньою сідничними лініями та від широкої фасції. Прикріплюється до верхівки та зовнішньої поверхні великого вертлюга. Між сухожилком середнього сідничного м’яза та великим вертлюгом наявна вертлюгова сумка середнього сідничного м’яза (bursa trochanterica m. glutei medii). Функція: відводить стегно, передні пучки пронують стегно, а задні — супінують його. При фіксованій нижній кінцівці м’яз утримує таз і тулуб у вертикальному положенні.
Іннервація: верхній сідничний нерв (LIV—SI).
Квадратний м’яз стегна (m. quadratus femoris) за формою нагадує плоский, товстий чотирикутник; розміщується нижче нижнього близнюкового м’яза і прикритий ззаду великим сідничним м’язом. Починається від сідничного горба. Прикріплюється до міжвертлюжного гребеня та великого вертлюга стегнової кістки. Функція: супінує стегно.
Іннервація: м’язові гілки крижового сплетення (LIV—SІ).
Верхній близнюковий м’яз (m. gemellus superior) розміщується над сухожилком внутрішнього затульного м’яза. Починається від сідничної ості. Прикріплюється до вертлюжної ямки стегнової кістки. Функція: супінує стегно.
Іннервація: м’язові гілки крижового сплетення (LIV—LV; SI).
Нижній близнюковий м’яз (m. gemellus inferior) розміщується під сухожилком внутрішнього затульного м’яза. Починається від сідничного горба. Прикріплюється до вертлюжної ямки стегнової кістки. Функція: супінує стегно.
Іннервація: м’язові гілки крижового сплетення (LIV—LV, SІ).
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.