Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій - В.Я. Білий 2004
Передмова
Шановний читачу!
Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій - навчальна дисципліна, котра належить до спеціальних клінічних дисциплін і базується на курсах воєнно- польової хірургії та медицини катастроф. Ця дисципліна поєднує організаційні методи медицини катастроф з підходами класичної воєнно-польової хірургії до патогенезу, клініки, методів діагностики і лікування сучасних травм в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.
Таке поєднання в навчальній літературі нашої держави робиться вперше. Викликано воно наступними міркуваннями.
В останні десятиріччя минулого століття відстежується світова тенденція щодо збільшення кількості техногенних аварій, катастроф та стихійних лих мирного часу і зростання тяжкості їх медико-санітарних наслідків. В період після Другої світової війни змінились системи зброї, що використовується в бойових діях, характер окремих воєнних конфліктів, обсяг санітарних втрат і методів організації хірургічної допомоги пораненим на війні. Виникли нові напрямки науки, поняття, терміни, які використовуються в сучасній медицині взагалі і військовій медицині зокрема. Наприклад, нове поняття «надзвичайна ситуація» визначає порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті, території або акваторії, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією мирного та воєнного часу, що призвели до загибелі людей чи значних матеріальних втрат.
Внаслідок надзвичайних ситуацій невпинно росте кількість постраждалого населення. При цьому основна маса ушкоджень, отриманих у мирний час, потребує оперативних методів лікування. Переважають тяжкі травми, які носять множинний, поєднаний та комбінований характер. Рівень травматизму по регіонах України неухильно зростає і значно перевищує санітарні втрати в локальних воєнних конфліктах минулого століття. Так, у 2001 році в державі травмовано 2,3 млн чоловік, загинуло від травм близько 40 тис. чоловік. Для порівняння: за 10 років бойових дій в Афганістані загинуло 14,5 тис. військовослужбовців.
У повсякденних умовах в лікувальних закладах України близько 26 тисяч лікарів хірургічного профілю виконують понад 2 млн оперативних втручань, що повністю задовольняє потреби суспільства в хірургічній допомозі. Система хірургічної допомоги в нашій державі в повсякденних умовах складалась десятиріччями і враховує демографічні, географічні, екологічні особливості та інфраструктуру господарчого комплексу держави в умовах мирного часу.
Разом з тим, при значних за масштабами стихійних лихах та катастрофах мирного часу система охорони здоров’я, розрахована для діяльності в повсякденних умовах, не в змозі надати адекватну хірургічну допомогу одночасно великій кількості постраждалих. Виникають проблеми, пов’язані з нестачею медичних працівників, підготовлених для надання екстреної допомоги постраждалим; медикаментів, медичного і санітарно-господарського обладнання; спеціальних транспортних засобів, придатних для медичної евакуації; медичних закладів, готових прийняти постраждалих і надати їм необхідну допомогу. Виникає потреба у залученні значних додаткових медичних сил і засобів із районів, розташованих поза зоною надзвичайної ситуації. Ці завдання виконує Державна служба медицини катастроф України, яка функціонально поєднує можливості наявного медичного потенціалу держави, в тому числі і військової медичної служби. Державна служба медицини катастроф України має досвід ліквідації медико-санітарних наслідків численних надзвичайних ситуацій на Україні. Її формування приймали участь в міжнародних навчаннях і фактично надавали медичну допомогу постраждалому від катастрофічних землетрусів населенню Туреччини (1999 ), Індії (2001) та Ірану (2003).
Військова медична наука систематично узагальнює досвід сучасних війн, збройних конфліктів, крупних терористичних актів на території інших держав.
Внаслідок вивчення санітарних втрат, умов надання хірургічної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час, діючих систем організації медичної допомоги виявлено спільність багатьох проблем, однаково актуальних для хірургії надзвичайних ситуацій та воєнної хірургії.
У першу чергу, це стосується патогенезу постраждалих та поранених. Характер ураження як постраждалих за умов надзвичайних ситуацій техногенного та стихійного характеру, так і поранених на театрі бойових дій, в основному, складає політравма, структура якої включає множинну, поєднану та комбіновану травми.
По-друге, умови в зоні надзвичайної ситуації та на театрі бойових дій, кількість постраждалих і поранених не дозволяють надавати адекватну хірургічну допомогу в місці отримання травми, а потребують медичної евакуації і сортування. Для надання хірургічної допомоги створюються мобільні пересувні формування, підрозділи, заклади.
Для остаточного лікування і реабілітації використовується також потенціал ліжкофонду стаціонарних практично одних і тих же закладів системи охорони здоров’я держави.
У лікувально-діагностичному процесі при надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час і при бойових діях беруть участь одні і ті ж хірурги та інші медичні працівники, які в повсякденних умовах працюють у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України, відомчих лікарнях і госпіталях і включаються при надзвичайних ситуаціях (НС) у мирний та воєнний час у формування Державної служби медицини катастроф, Медичної служби цивільної оборони, мобілізуються у військово-медичну службу під час війни.
Все це дозволяє сформулювати єдині принципи організації хірургічної допомоги, проводити методологічно єдиний аналіз патогенезу, клініки, методів діагностики сучасних травм та лікування постраждалих у надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час.
У роботі розглядаються організаційні основи надання хірургічної допомоги, понятійний апарат медико-тактичних характеристик надзвичайних ситуацій, хірургії надзвичайних ситуацій і воєнної хірургії, принципи надання хірургічної допомоги, види медичної допомоги та особливості їх надання за умов надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час. Робота містить необхідну інформацію щодо особливостей діагностики та прийомів хірургічного лікування травматичного шоку, сучасної ранової хвороби, кровотечі та крововтрати, комбінованих уражень, синдрому тривалого розчавлювання, термічної травми, інфекційних ускладнень механічних і бойових травм, травми черепа, пошкоджень хребта і спинного мозку, грудей, живота, таза і тазових органів, кінцівок.
Підручник, підготовлений науково-педагогічними працівниками кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії у співробітництві з науковцями Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, відображає сучасні принципи організації хірургічної допомоги і відповідає програмі «Військова хірургія з курсом хірургії надзвичайних ситуацій» та навчально-методичним завданням підготовки студентів вищих медичних навчальних закладів України.
З повагою, професор В.Я. Білий