ГЕНЕТИКА - Підручник - А.В. Сиволоб - 2008

РОЗДІЛ 8. Генетика популяцій

ФАКТОРИ ДИНАМІКИ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПОПУЛЯЦІЙ

Міграції

Міграції, або потік генів між популяціями, приводять до зростання мінливості в межах популяцій і зменшення різниці між ними. При цьому змінюються як частоти алелів, так і частоти генотипів. Масштаби цих змін залежать від розмірів популяцій та інтенсивності міграцій.

Розглянемо популяцію (реципієнт), до якої з певною частотою мігрують особини з інших популяцій (донорів). Вважатимемо, що розмір популяції залишається сталим, іммігранти вільно схрещуються з резидентами й мають однакову життєздатність.

Нехай у популяції-реципієнті початкова (доміграційна) частота алеля А становить ро, у популяції-донорі - pd. Позначимо частку мігрантів як m. Тоді в генофонді наступного покоління частка генів від мігрантів становитиме, т а від резидентів - (1 - m). Через одне покоління міграції (імміграції) частота алеля в популяції-реципієнті буде

а зміна частоти алеля за одне покоління за наявності міграції -

Частота алеля в популяції-реципієнті змінюватиметься доти, поки не припиниться міграція (m = 0) або ж частота не зрівняється з такою в популяції-донорі р0 = pd). За одне покоління за наявності міграції різниця в частотах алелів двох популяцій становитиме

Через два покоління різниця зменшиться й буде дорівнювати а через t поколінь —

Остання формула дає можливість прогнозувати зміну частоти алеля в популяції через певний час після початку міграції, якщо відома інтенсивність цієї міграції m. Слід відмітити, що йшлося саме про імміграцію: еміграція з популяції (у разі відсутності будь-якої генетичної вибірковості, тобто якщо еміграція щодо генотипів буде випадковою, а отже, пропорційною частоті генотипів) до зміни частот алелів не приведе.