ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Розділ 4. СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ

4.6 Шкіра та її похідні

4.6.3 Молочна залоза

Молочна залоза являє собою складну розгалужену альвеолярно-трубчасту залозу з апокриновим типом секреції.

Вперше вона виникає на ранніх стадіях розвитку зародка і має вигляд поздовжніх потовщень епідермісу — молочних смужок на черевній поверхні тулуба. За рахунок молочних смужок утворюються молочні горбики, кількість яких відповідає кількості молочних залоз у тварин різних видів. Від молочних горбиків в товщу мезенхіми епітелій розростається у вигляді тяжів, у них з'являються порожнини, а із горбиків утворюються соски.

Молочні цистерни з’являються на місці численних виростів стінки первинних соскових каналів. Розвиток молочної залози інтенсивно продовжується після народження і, особливо, в період статевої зрілості. Поряд з залозистими утвореннями формується сполучна тканина та жирові острівці (рис. 126-128).

Рис. 126. Лактуюча молочна залоза корови:

1-міжчасточкова сполучна тканина; 2-вивідна протока; 3-кровоносна судина; 4-секреторний кінцевий відділ (альвеола);

5-одношаровий секреторний епітелій; 6-внутрішньочасточкова сполучна тканина; 7- кінцевий секреторний відділ;

8-секрет; 9-молочні камені; 10-запустіваючі частки.

Рис. 127. Нелактуюча молочна залоза:

1-сполучна тканина; 2-жирові частки; 3-залозиста паренхіма; 4-вивідні протоки.

Рис. 128. Схема будови ацинуса молочної залози:

1-ацинус; 2-молочний хід; 3-внутрішньочасточкова протока; 4-апокринова секреція; 5-міоепітеліальні клітини;

6-нервове волокно; 7-гемокапіляр; 8- лактоцит.

Молочна залоза побудована з часточок різного розміру, розділених між собою пухкою сполучною тканиною. Сполучна тканина — строма містить кровоносні судини, нерви та міжчасткові вивідні протоки, жирові клітини, інші клітини сполучної тканини. Залозиста частина — паренхіма молочної залози являє собою систему багаторозгалужених трубок, гілки яких закінчуються альвеотрубками. Частки залози корів містять 158-226 (Техвер Ю.Т., 1968) кінцевих відділів — молочних альвеол, кінцеві вивідні протоки та сполучнотканинну строму. Вони відмежовані внутрішньочастковою сполучною тканиною. Стінка кінцевих відділів залози складається з лактоцитів, базальної мембрани та міоепітеліальних корзинчастих клітин, які своїми відростками охоплюють кінцеві відділи. Лактоцити мають кубічну або призматичну форму і пов'язані між собою десмосомами. Апікальна поверхня лактоцитів містить мікроворсинки. Під час секреції молока клітини стають призматичними з великою кількістю мітохондрій, значним розвитком ендоплазматичної сітки, рибосом, комплексу Гольджі, вмістом жирових включень. Жирові включення утворюються у базальній частині клітини, де формуються більші краплі й переміщуються до її вершини, покриваються тонкою мембраною. На вершині клітини великі жирові кульки відриваються разом з частиною плазмолеми. Таким чином, жирові кульки обмежені двома мембранами. Білок з'являється у вигляді дрібних зерен всередині вакуоль пластинчастого комплексу. При виході із клітини мембрана вакуолі зв'язується з клітинною мембраною і розривається, внаслідок чого зерна білка виходять за межі клітини. Альвеолярне молоко — секрет лактоцитів, у складі яких є жирові кульки, залишки лактоцитів, інколи з ядрами, білок, солі, казеїн та ін.

Вивідні протоки є продовженням альвеол, вони збільшуються в діаметрі і впадають у молочну цистерну, із цистерни молоко надходить у сосковий канал. У вивідних протоках залози епітелій одношаровий кубічний, в напрямку цистерни він перетворюється в призматичний одношаровий, а потім двошаровий, здатний до секреції. В малих і середніх вивідних протоках знаходяться міоепітеліальні клітини, а в стінках великих вивідних проток з’являються міоцити, які місцями утворюють сфінктери. Малі вивідні протоки знаходяться всередині часток, більші — між частками.

Сосок молочної залози являє собою кільцевидну складку шкіри, між її листками знаходиться сполучна та непосмугована м'язова тканини. Внутрішня поверхня соскового каналу утворена слизовою оболонкою, яка покрита багатошаровим зроговілим плоским епітелієм. Сполучна тканина соска ближче до молочної цистерни містить добре розвинений поздовжній м'язовий шар міоцитів. У ділянці сфінктера знаходяться три шари міоцитів; кільцевий, змішаний та радіальний. Сосок покритий шкірою, що не має волосся та залоз.

В кінці лактаційного періоду альвеоли ущільнюються, запустівають, стають малопомітними, кількість їх значно зменшується, зберігаються лише вивідні протоки різного діаметра. Частки стають маленькими і мають вигляд острівців серед значних прошарків сполучної тканини з групами жирових клітин.

Нерви проникають у молочну залозу разом з міждольковою сполучною тканиною і формують в ній сплетення, які мають тісний контакт з альвеолами та кровоносними судинами. В молочній залозі є чутливі нервові закінчення, серед яких — інкапсульовані тільця (рис. 129).

Молочна залоза функціонально тісно пов’язана з ендокринною регуляцією статевої системи самки.

Рис. 129. Схема поздовжнього розрізу соска 6-місячної телиці:

а-сосковий канал; б-молочна цистерна; в-випинання цистерни; г-додаткові бокові канальці.