ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Розділ 4. СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ

4.3 Серцево-судинна система

4.3.2 Лімфатичні судини

Тканинна рідина, яка утворюється із плазми випотіванням її із капілярів, виходячи за межі кровоносного русла, заповнює всі міжклітинні простори. Із міжклітинних проміжків тканинна рідина всмоктується у лімфатичні капіляри, із яких рухається у лімфатичні судини, де перетворюється у лімфу.

До складу системи лімфатичних судин входять елементи мікролімфатичного русла — лімфатичні капіляри й посткапіляри, внутрішньо- і позаорганні лімфатичні судини, які відводять лімфу від органів, і головні лімфатичні стовбури — грудна та права протоки, що впадають в краніальну порожнисту вену.

Лімфатичні судини утворюють систему відтоку лімфи, в якій вона циркулює в одному напрямку по лімфатичних капілярах і судинах. З лімфою від тканин відводяться продукти обміну, крупномолекулярні речовини, мікроорганізми та інші частинки.

Завдяки лімфатичним судинам відбувається рециркуляція в організмі лімфоцитів, а також по них можуть поширюватися клітини злоякісних пухлин.

Лімфатичні капіляри являють собою замкнуті з одного кінця тонкостінні трубочки, які розгалужуючись і з'єднуючись, формують в органах крупнопетлисті сітки.

Найгустіші лімфокапілярні сітки спостерігаються у підшкірній клітковині, оболонках внутрішніх органів та капсулах суглобів. Лімфатичні капіляри відсутні в головному та спинному мозку, кістках, гіаліновому хрящі, рогівці та кришталику ока.

їх діаметр, як правило, в кілька разів перевищує діаметр гемокапілярів (рис. 107). Стінка ітімфокапілярів складається лише з плоских ендотеліальних клітин, до зовнішньої поверхні яких прикріплюються особливі «якірні« мікрофіламенти, завдяки яким забезпечується міцне прикріплення ендотеліальної трубочки до колагенових фібрил навколишньої сполучної тканини, базальна мембрана у них відсутня.

Між ендотеліальними клітинами є щілиноподібний простір, через який в порожнину капілярів проникають крупномолекулярні речовини, інші часточки і клітини, в цитоплазмі ендотеліоцитів виявляють актинові мікрофіламенти, скорочення яких регулює проникність стінки.

Рис. 107. Схема поперечних зрізів гемо- та лімфокапілярів:

1-межі між клітинами; 2-мітохондрії; 3-ядро ендотеліоцита; 4-піноцитозні вакуолі; 5-гіперосміровані мітохондрії.

Залежно від калібру, лімфатичні судини бувають дрібні, середні та великі. Відмінною особливістю будови їх стінки є наявність клапанів, що дає змогу рухатися лімфі в одному напрямку — до серця.

В циркуляції лімфи певне значення має скорочення м'язової стінки самої судини і навколишніх скелетних м’язів; пульсові хвилі сусідніх артерій та інші фактори; в місцях розміщення клапанів лімфатичні судини, наповнені лімфою, колбоподібно розширюються.

Дрібні внутрішньоорганні лімфатичні судини по діаметру бувають менші, ніж лімфатичні капіляри. Це ендотеліальні трубочки, оточені сполучнотканинною оболонкою, в якій у міру збільшення калібру можуть зустрічатися і гладенькі м'язові клітини.

У великих лімфатичних судинах добре виражені всі три оболонки. їх будова нагадує будову стінки вен, що пояснюється подібністю лімфо- і гемодинамічних умов функціонування цих судин, наявністю низького тиску й напрямком руху рідини від органів до серця. Інтима стінки складається із ендотелію і сполучнотканинних елементів під- ендотеліального шару.

Внутрішня еластична мембрана відсутня, середня оболонка складається з пучків клітин гладенької м'язової тканини, розміщених циркулярно і косо, а також із еластичних і колагенових волокон. Більш розвинена м'язова тканина медії висхідних судин і менше нисхідних — горизонтальних.

Зовнішня оболонка — адвентиція, утворена волокнами сполучної тканини, яка без помітних меж переходить у навколишню сполучну тканину. У лімфатичних стовбурах вона містить поздовжньо орієнтовані пучки гладенької м'язової тканини, розділені прошарком сполучної тканини. Нерви лімфатичних судин походять від гілок нервів кровоносних судин, але їх тут менше і не утворюються нервові сплетення.