ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Розділ 4. СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ

4.2 Органи чуття

Для адаптації живого до умов навколишнього середовища потрібно мати спеціальні рецепторні апарати, здатні сприймати різні екологічні подразнення. До центральної нервової системи від спеціалізованих до сприйняття різних подразнень рецепторних утворень надходить інформація про зовнішні подразники і стан внутрішніх органів.

Залежно від розміщення їх, розрізняють інтеро- і екстерорецептори. До інтерорецепторів відносять: вісцеро-, пропріо-, вестибуло-, екстерорецептори — зорові, слухові, нюхові, смакові та сприймання дотику.

Рецептор — це лише частина єдиної системи, яку І. П. Павлов назвав аналізатором. Кожний аналізатор складається із трьох відділів: периферійного (сприймаючого), середнього (провідного) і центрального (відповідний відділ кори півкуль великого мозку), куди направляється інформація і де вона декодується з наступним використанням при формуванні багаточисленних відповідних реакцій організму.

Органи чуття — це периферійні частини аналізаторів, які містять спеціальні рецепторні елементи, в яких сигнали навколишнього світу перетворюються в нервовий імпульс.

Відповідно до особливостей розвитку та будови в периферійному відділі аналізатора сприймаючими елементами можуть бути клітини двох видів: первинночутливі (нейросенсорні) та вторинночутливі (сенсороепітеліальні). Первинночутливі клітини перетворюють сигнали зовнішнього середовища за допомогою видозміненого дендрита, а по аксону нервовий імпульс передається на наступні нервові клітини аналізатора. До органів, які мають первинночутливі клітини, належать органи зору та нюху.

Рецепторними елементами в органах слуху, смаку та рівноваги є сенсороепітеліальні (вторинночутливі) клітини. З участю особливого антенного подразнення, яке виникає у цих клітинах, передається на кінцеві ділянки дендритів чутливих нервових клітин, розміщених в спеціальних гангліях, а звідти — на інші нейрони проміжного відділу аналізатора.

Певна частина інтерорецепторів є полівалентними. Це значить, що від одного чутливого волокна відходить багато розгалужень, які можуть закінчуватися на різних структурах, наприклад, у шкірі та кровоносній судині, шкірі й кишечнику, судині і м'язах.

Нижче ми розглянемо лише ті периферійні відділи аналізаторів, які морфологічно оформлені як органи, а всі інші будуть описані у тих органах, в яких вони розміщуються.