ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ - 2008

Розділ 2. ЕМБРІОЛОГІЯ

2.1 Основи порівняльної ембріології

Ебріологія (від гр. embrion - зародок, logos — вчення) -_наука про закономірності розвитку живих істот з моменту заплідення до утворення сформованого організму.

Ембріологію поділяють на загальну і спеціальну. Загальна ембріологія вивчає розвиток і будову статевих клітин (прогенез), запліднення, ранні етапи розвитку зародка, формування осьових органів і плодових оболонок (ембріогенез). Спеціальна ембріологія вивчає розвиток окремих органів до дефінітивного стану (органогенез). Первісні відомості про розвиток тварин набувалися людиною шляхом спостережень, котрі передавалися від покоління до покоління.

В давній Греції природознавство досягло високого рівня. Великий вчений Гіпократ (народ, в 420 р. до н.е.) вперше описав розвиток зародка в курячому яйці. За його уявленням курча виникає із жовтка і живиться білком. Арістотель (народ, в 385 р. до н. е.) створив оригінальну класифікацію яєць різних тварин, обгрунтував функції плаценти та пуповини, описав процеси розвитку внутрішніх органів в ембріогенезі.

Прогресивний розвиток ембріології почався після створення світ- лооптичного мікроскопу. Так, на початку XVII ст. італійський вчений М. Мальпігі описав початкові стадії розвитку нервової пластинки, серця, хребта та судин курчати.

Велике значення мало відкриття Р. Левенгуком в 1690 р. сперматозоїдів. Він назвав їх «анімалькулі», тобто маленькі тварини. В-цей же період англійський вчений В. Гарвей описав кровообіг, а також встановив, що всі тварини і навіть нижчі (не досконалі) виникають шляхом розвитку із яйця. Його положення «все живе з яйця» (omnia vivo ех ovo) спростувало існуюче уявлення про мимовільне зародження живих істот.

До початку XVIII ст. в свідомості людей була ще дуже міцна ідеологія феодального суспільства і загальним визнанням користувалося ідеалістичне вчення про преформацію (від лат. praeformare - заздалегідь формувати). Згідно цьому вченню ніщо не виникає заново в світі живих тварин. Всі організми і всі їх органи не створюються в процесі розвитку, а були закладені у вигляді нескінченно малих, але повністю сформованих зачатків ще при «створенні всесвіту». Тобто при виникненні організму не з’являється нового, а тільки ріст цих зачатків.

Преформісти поділялися на анімальнулістів, які вважали, що сформований організм закладений у сперматозоїді, та овістів які здатністю нести сформований організм наділяли яйцеклітину.

В сформуванні ембріології в самостійну науку велике значення мали праці видатних вчених Росії. Зокрема К. Ф. Вольф( 1733-1794 рр.) в праці «Теорія генерації» показав, що процес ембріонального розвитку є не тільки збільшенням маси тіла, його ростом, але й новоутворенням. Він обгрунтував теорію епігенезу (від гр. ері - над, genesis — розвиток).

Подальший розвиток ембріології пов’язаний з іменами академіків X. І. Пандера та К. М. Бера. Першому з них належить честь відкриття і описання бластодерми і зародкових листків у ембріона курчати, отримання нових даних про розвиток травної та кровоносної систем.

К. М. Бер (1792 - 1876 рр.) є одним з творців порівняльної ембріології. Він вперше виявив та описав яйцеклітини ссавців. Вчений досліджував яєчники собак, корів, свиней, кролиць, їжачих, дельфінів, жінок. В граафових пухирцях він виявив яйцеклітини. З нагоди його 50-річчя від Петербурзької Академії Наук К. М. Беру була вручена ювілейна медаль з надписом «orbus ab ovo hominem ostendit» (почав з яйця він показав людині людину).

Друга половина XIX століття позначилася знаменитими дослідженнями О.О.Ковалевського та І.І. Мечнікова. На основі величезного фактичного матеріалу їм вдалося довести, що ранні етапи розвитку безхребетних та вищих хребетних тварин відбуваються однотипно. Еволюційна теорія підтвердила єдність усього тваринного світу.

О.О. Ковалевський і 1.1. Мечніков заклали основи нової науки — порівняльної ембріології, яка дала необхідні факти еволюційній теорії.

Одним із важливих напрямів еволюційної ембріології є експериментальна ембріологія, основи якої були закладені О.М. Северцевим, П.П. Івановим, Д.П. Філатовим, Г.А. Шмідтом та іншими вченими.

Розвиток сучасної ембріології тісно пов'язаний із застосуванням нових методів дослідження, серед яких важливе місце належить гістохімії, електронній мікроскопії, гістоавторадіографії, культурі тканин, мікрургії, морфометрії та ін.

Знання ембріології та методи мають безпосереднє значення для культивування яйцеклітин і зародків та імплантації їх в матку; при створенні відповідних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності клітин, тканин і органів у різні періоди життя організму, дослідженні реакції тканин на зовнішній вплив. Особливо широкі перспективи перед практичною ембріологією відкриває розвиток досліджень щодо екології і захисту природи.

Як біологічна наука, ембріологія тісно пов’язана з анатомією, фізіологією, генетикою, біохімією, які є фундаментом ветеринарної освіти. Насамперед, ембріологія має важливе практичне значення у повсякденній роботі лікаря ветеринарної медицини, що пов’язане з заплідненням, вивченням патології вагітності, причин безпліддя тварин. Вона визначає вимоги до умов та шляхи щодо збереження здоров'я молодняка сільськогосподарських тварин, удосконалення порід і породоутворення.

Тісний зв'язок ембріології з птахівництвом, рибництвом, шовківництвом, що необхідно для створення сприятливих умов при штучній інкубації яєць сільськогосподарської птиці, розведенні риби, тутового шовкопряда.

Ембріологія сприяє формуванню загальноосвітнього розвитку та лікарського мислення.