БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VІІІ. ОСНОВИ МОРФОЛОГІЇ І АНАТОМІЇ РОСЛИН

Особливості розмноження покритонасінних рослин

Морфологія та анатомія квітки

Квітка - видозмінений укорочений нерозгалужений спороносний пагін, пристосований для утворення спор і гамет, здійснення статевого процесу та розвитку плода і насіння. Квітка є органом насінного розмноження. Вона характерна для найвисокоорганізовані- ших вищих рослин - покритонасінних. Повністю розвинена квітка складається з квітконіжки, квітколожа, оцвітини (чашечки, віночка), тичинок (андроцею) і маточки (гінецею) (рис. 80, 81).

Квітконіжка - це тоненьке стебельце, яке несе квітку. Якщо квітконіжка не розвинена, квітки називаються сидячими (подорожник, соняшник).

Квітколоже, або тор - це верхня розширена частина стебла, утворена твірною тканиною, з якої розвиваються

всі елементи квітки. Виникає квітка на головному або бічному пагонах, що виходять із пазухи листка, який називається покривним, або приквітником.

Покривні листки зміненої форми, що виникають на квітконіжці, називають приквітничок. В односім’ядольних є один, а в двосім’ядольних - два приквітнички, в деяких рослин їх буває більше.

Оцвітина - це зовнішні захисні та приваблюючі елементи квітки. Оцвітина диференційована на чашечку й віночок, її називають подвійною, або складною, а утворену або тільки пелюстками чи лише чашолистками - простою, відповідно віночкоподібною або чашечкоподібною (тюльпан, кропива, коноплі, орлики, калюжниця, сокирки).

Рис. 81. Квітка:

1- двогуба квітка; 2-3 - язичкові квітки складноцвітих; 4 - язичкові і трубчасті квітки складноцвітих у суцвітті; 5 - квітка зі шпорцем; 6 - схема будови колоска злаків: унизу дві колоскові луски, нкл і вкл - нижня і верхня квіткові лусочки, л - лодикули, т - тичинки, м - маточка; 7 - квітка злаку: т - тичинки, пр - приймочка, л - лодикули, з - зав'язь

Чашечка утворює зовнішнє коло, що захищає внутрішні частини квітки. Її утворюють чашолистки. У більшості рослин вони зелені та додатково виконують функцію фотосинтезу. Чашечка буває вільнолис- тою (роздільнолистою), утвореною вільними чашолистками, і зросло- листою, утвореною зростанням чашолистків. Зросла частина чашечки утворює трубочку, а вільна, незросла верхня частина, - відгин. У деяких рослин, крім одного кола чашолистків, є ще й друге, яке й створює підчашу (суниці, мальва).

Віночок складається з забарвлених пелюсток. Вони бувають вільними та зрослими, створюючи відповідно вільнопелюстковий і зрослопелюстковий віночки. Зросла частина віночка квітки називається трубочкою, а верхня вільна частина - відгином. Особливо характерні зрослі квітки для гвоздичних. На внутрішньому боці віночка між трубочкою й відгином є зів, у якому можуть виникати придатки у вигляді зубчиків, лусочок. Разом вони створюють коронку. У деяких рослин (гвоздика) нижня частина пелюстки називається нігтиком, а верхня
відігнута - пластинкою. Зрослопелюсткові віночки бувають різні: лійчасті (берізка), колесоподібні (картопля), язичкові (соняшник), трубчасті (пижмо), двогубі (шавлія). У деяких рослин пелюстки утворюють вирости- шпорки, в яких нагромаджується нектар (живокіст, орлики). Віночок слугує сигналізатором для комах, які здійснюють перехресне запилення, завдяки чому виникає життєздатніше покоління.

Квітки бувають правильні, або актиноморфні (через них можна провести кілька площин симетрії - жовтець, горицвіт) і неправильні, або зигоморфні (через них можна провести лише одну площину симетрії - фіалка). Якщо через квітку не можна провести жодної площини симетрії, вона називається асиметричною (канна, фіалка садова).

Тичинки (мікроспорофіли) в сукупності створюють андроцей. Тичинка складається з тичинкової нитки, пиляка і в’язальця, яке є продовженням тичинкової нитки в межах пиляка. У квітці буває одна, дві, три або багато тичинок. Вони утворюють вільний або зрослий андроцей. Тичинки зростаються в трубочку тичинковими нитками (горох, горошок, квасоля), або пиляками (соняшник, картопля). Вони бувають однобратніми, коли зростаються всі разом, двобратніми, в яких частина тичинок зрослих, а решта вільні, і багатобратніми, в яких по кілька тичинок не зростаються разом. У деяких рослин тичинки зростають попарно (гарбузові) або групами (мальвові).

Рис. 82. Схема будови пиляка: 1 - епідерміс, 2 - фіброзний шар, 3 - пилкові гнізда,

4 - паренхіма в'язальця, 5 - провідний пучок 6 – пилок

Важливою частиною тичинки є пиляк. У ньому формується пилок. Зрілий пиляк чотиригніздий, він складається з двох двогніздих половинок (тек), з’єднаних в’язальцем (рис. 82). Кожне гніздо пиляка - це мікроспорангій. Зверху пиляк покриває одношаровий епідерміс. Під ним залягає фіброзний шар, утворений мертвими механічними клітинами з фіброзними поясками. Фіброзний шар сприяє розкриванню пиляка з внутрішнього боку. У деяких рослин помітний вистилаючий шар. Більшу частину пиляка займають пилкові гнізда, заповнені пилком. Розвивається пилок з материнських клітин спорогенної тканини (археспорія). Між гніздами пиляка є паренхіма в’язальця. Центральну частину її заповнює провідний пучок.

Гаплоїдна пилинка починає проростати ще в пиляку. Тут вона ділиться мітозом і утворює дві неоднакові голі клітини: більшу вегетативну та меншу генеративну. їх оточують дві оболонки: зовнішня кутинізована екзина і пектинова внутрішня інтина. В такому стані пилинка переноситься на приймочку маточки.Маточка займає центральне положення в квітці, складається з плодолистків, кількість яких може бути різна. Всі плодолистки квітки створюють гінецей. Він буває апокарпним, коли кожна маточка утворена одним плодолистком (жовтець), і ценокарпним, якщо маточка утворюється від зростання кількох плодолистків (цибуля).

Маточка диференціюється на зав’язь, стовпчик і приймочку. Всередині розширеної зав’язі містяться мегаспорангії (насіннєві зачатки), з яких розвивається насіння.

Рис. 83. Схема будови зав'язі: 1 - епідерміс, 2 - паренхіма стінок зав'язі, 3 - провідні пучки, 4 - гнізда зав'язі,

5 - центральний сім'яносець, 6 - насіннєвий зачаток, 7 - перегородка гнізда

Вирізняють три типи зав’язей: верхню, нижню і середню. Зав’язь, яка розміщена над місцем прикріплення елементів квітки і її стінки не зростаються з квітколожем, зветься верхньою (суріпиця). Якщо елементи квітки розміщені над зав’яззю, а сама вона заглиблена в квітколоже і своїми стінками зростається з квітколожем квітки, називається нижньою (яблуня). У напівниж- ньої зав’язі елементи квітки або квітколоже зростається до середини зав’язі (бузина).

Маточка, в якої не виявлено стовпчика, називається сидячою (мак).

Приймочка маточки буває цілісною, лопатевою, зірчастою тощо. Вона виділяє стимулятори росту і цим сприяє

проростанню пилку.

Насіннєві зачатки розміщені в зав’язі. Місце прикріплення їх до стінок зав’язі називається плацентою. Плаценти мають центральне або пристінне розміщення (рис. 83).