БІОХІМІЯ - Підручник - Остапченко Л. І. - 2012

Розділ 3. КЛІТИНА І ПОЗАКЛІТИННИЙ МАТРИКС

3.2. Класифікація клітин

Традиційна Класифікація клітин основана на формі, структурі та хімічних властивостях клітин зв'язуватися з барвниками. Більш тонкі Методи виявляють нові групи клітин. Наприклад, сучасна імунологія свідчить про наявність більш ніж десяти типів лімфоцитів. Існує багато різновидів гладком'язових клітин (у судинах, наприклад, і в кишечнику). Сполучнотканинні клітини з різних ділянок дерми є неоднаковими, оскільки під їхньою дією епідермальні клітини, що лежать над ними, ведуть себе по-різному. Тому будь-яка класифікація клітин є недосконалою. Для біохімії найкраще класифікувати клітини за їхніми функціями, проте з певними обмеженнями. Скажімо, кератиноцит (ороговіла епідермальна Клітина) послідовно отримує різні назви залежно від ступеня його дозрівання.

Біохімікам достатньо лише дві назви: для диференційованої та для стовбурової клітин. З урахуванням цього наводимо основний перелік різних варіантів експресії геномів у вигляді фенотипів дорослої людини: ороговілі епітеліальні клітини (Шкіра, Нігті, Волосся); клітини вологих багатошарових бар'єрних епітеліїв (Язик, Стравохід, Сечовивідні шляхи); епітеліальні клітини з екзокринною функцією (слинні, молочні, слізні, сальні, боуменові, брунерові, бульбоуретральні залози, епітеліоцити передміхурової залози, ендометрію, слизові клітини шлунка, клітини Панета та ін.); клітини, які виділяють гормони (Ендокринні залози та ендокринні клітини шлунково-кишкового тракту), епітеліальні всмоктувальні клітини шлунково-кишкового тракту, екзокринних залоз і сечостатевих шляхів (клітини з мікроворсинками, епітеліоцити жовчного міхура та ін.); клітини, які забезпечують процеси метаболізму й накопичення резервних речовин (гепатоцити, ліпоцити та ін.), епітеліальні клітини з основною бар'єрною функцією (вистилають Легені, кишечник, екзокринні залози: пневмоцити, подоцити ниркового клубочка та ін.); епітеліоцити, що вистилають замкнені внутрішні порожнини (ендотелій, синовіальні, серозні клітини та ін.); війчасті клітини з функцією проштовхування (клітини дихальних шляхів, яйцепроводу, опендимні клітини); клітини, що секретують компоненти позаклітинного матриксу (амелобласт - зубна емаль, фібробласт, одонтобласт, хондроцити та ін.); скоротливі клітини (скелетні, серцеві та гладенькі М'язи, міоепітеліальні клітини райдужної оболонки); клітини крові й імунної системи (еритроцити,

мегакаріоцити, макрофаги, лімфоцити та ін.); клітини - сенсорні перетворювачі (фоторецептори, слухові, смакові рецепторні клітини, терморегуляторні клітини й рецептори рН крові та ін.); вегетативні нейрони (холін-, адрен-, пептидергічні); опорні клітини органів Чуття й периферичних нейронів (опорні клітини Кортієво- го органа та вестибулярного апарату, шваннівські клітини та ін.); нейрони і гліальні клітини ЦНС (нейрони, гліальні клітини - астроцити, олігодендроцити); клітини кришталика (епітеліальні клітини й волокно кришталика - клітини з кришталінами); пігментні клітини (меланоцити, епітеліальні клітини сітківки); Статеві клітини (оогонії, сперматогонії, сперматоцити); живильні клітини (клітини яйцевого фолікула, епітеліальні клітини Сертолі в сім'янику).

Отже, понад 200 типів клітин у хребетних мають більш ніж 200 різних типів спеціалізації. Як приклад можна охарактеризувати нервово-м'язовий комплекс, в утворенні якого беруть участь три типи клітин: м'язові, нервові, шваннівські. Клітини в цьому комплексі виконують лише притаманні кожній із них функції:

1) міоцити забезпечують процес скорочення-розслаблення. Це забезпечується міофібрилами скоротливих і регуляторних білків, для яких АТФ постачають Мітохондрії, розміщені між фібрилами;

2) нейрони підводять до міоцитів збуджувальні сигнали від головного й спинного мозку. Ця специфічна функція забезпечується іонними каналами та іонними насосами, які переміщують іони-переносники зарядів, що еквівалентно електричному струмові. У нейроні електричний імпульс поширюється від одного кінця клітини до протилежного (а це -100 мкм) за мілісекунди;

3) таке поширення збудження можливе лише за електричної ізоляції аксона нейрона. Це забезпечує шваннівська клітина: вона шар за шаром (як ізоляційна стрічка) намотує на аксон плазматичну мембрану й утворюється шваннівська оболонка;

Таким чином, аналізуючи всі типи клітин з точки зору еволюції, можна вважати, що одним із найбільш ранніх етапів на шляху до багатоклітинного організму є поява епітелію, в якому клітини сполучені в шари, що відмежовують внутрішнє середовище організму. Першими примітивними типами диференційованих клітин поряд з епітеліоцитами були нервові й м'язові клітини та клітини сполучної Тканини. Усі ці типи клітин знайдені у найпримітивніших сучасних тварин.